Як лікували дітей 100 років тому, або чому нам неймовірно пощастило

Сучасні батьки часто хвилюються через чергу на вакцинацію чи побічні ефекти антибіотиків. Але якщо ми озирнемося назад, у XIX та початок XX століття, то побачимо, що дитинство тоді було справжньою грою на виживання. Тодішній "протокол лікування" нагадував поле експериментів, де ліки часто були небезпечнішими за саму хворобу.

Ми зібрали факти про медицину минулого, після яких похід до сучасного педіатра здасться вам найбезпечнішою річчю у світі.

1. "Заспокійливі" сиропи з морфієм

У XIX столітті, коли дитина плакала через прорізування зубів або коліки, матері часто вдавалися до «чудодійних» сиропів. Найпопулярнішим був "Заспокійливий сироп місіс Вінслоу".

У чому жах: Головними інгредієнтами були морфій та спирт. Дитина дійсно швидко засинала, переставала кричати і турбувати батьків. На жаль, через передозування опіатами багато малюків засинали назавжди. Це називали "смертю в колисці", не пов'язуючи її з ліками.

2. Ртуть від усього

Якщо у дитини болів живіт, був запор або просто поганий колір обличчя, лікарі вікторіанської епохи (і навіть початку ХХ ст.) призначали каломель (хлорид ртуті). Це був найпопулярніший дитячий препарат.

Наслідки: Ртуть дійсно діяла як сильне проносне. Але згодом у дітей випадали зуби, руйнувалися ясна та уражалася нервова система. Існувала навіть хвороба "акродінія" (рожева хвороба), яку лише в середині ХХ століття пов'язали з отруєнням ртуттю в дитячих присипках та ліках.

3. Алкоголь як панацея

"Грам бренді для зміцнення сил" — це була нормальна рекомендація для кволої дитини. Пиво давали для апетиту, а вином "лікували" анемію. Вважалося, що алкоголь — це стерильна та поживна рідина, безпечніша за брудну воду з криниці.

4. Дифтерія: "Ангел-душитель"

До появи вакцин та сироваток дифтерія була найстрашнішим нічним жахіттям. Вона перекривала дихальні шляхи щільною плівкою.

Як лікували: Методи були варварськими. Лікарі намагалися механічно здирати плівки з горла (що призводило до кровотеч і швидшого поширення токсинів) або робили трахеотомію (розріз горла) прямо на кухонному столі в умовах повної антисанітарії. Рівень смертності сягав 50-80%.

5. Гаряча червона фланель і гас

Народна медицина, яка процвітала паралельно з офіційною, теж мала свої "хіти".

• При ангіні горло обмотували брудною вовняною шкарпеткою (вважалося, що "свій бруд лікує").

• Груди мастили гасом або скипидаром при кашлі, що часто призводило до важких хімічних опіків ніжної дитячої шкіри.

• Віра в "червону фланель": вважалося, що тканина саме червоного кольору краще "витягує" лихоманку.

Переломний момент: ХХ століття

Ситуація почала змінюватися лише у 1920-40-х роках.

1. Гігієна: Люди нарешті зрозуміли, що руки треба мити, а інструменти — кип'ятити.

2. Пеніцилін (1928-1940 рр.): Це стало магією. Хвороби, від яких раніше "згорали" за три дні (пневмонія, скарлатина), раптом стали виліковними.

3. Вакцинація: Перемога над поліомієлітом та віспою дала батькам те, чого вони не мали тисячоліттями — впевненість, що їхня дитина доживе до дорослого віку.

Чому це важливо знати сьогодні?

Сучасна педіатрія — це не про "сліпі експерименти" і не про героїзм хірургів. Це про доказову медицину. Кожен препарат, який ми призначаємо у Pediatria, пройшов тисячі досліджень, щоб довести свою безпеку.

Ми більше не лікуємо ртуттю і не даємо опіум, щоб дитина спала. Ми маємо розкіш, про яку наші прабабусі могли лише мріяти: знати точний діагноз за лічені хвилини і мати безпечні ліки.

Тож наступного разу, коли ваш малюк вередуватиме під час прийому гірких (але безпечних!) ліків, згадайте про "сироп місіс Вінслоу" і просто обійміть свою дитину. Нам пощастило жити зараз.