top of page

Вибір та застосування антибіотика у дітей: поширені помилки

выбор антибиотика

Вибір антибіотика для дитини в ідеалі визначається передбачуваним збудником, тяжкістю захворювання, віком пацієнта, знанням стійкості мікроорганізмів та обізнаністю педіатра про сучасні наукові рекомендації. На практиці ж завдання зводиться до наявності, не завжди постійного, препаратів в аптечній мережі, рівня інформованості дитячого лікаря про сучасні препарати, особисті переваги та зручність застосування різних форм лікарського засобу.


Важливо знати, що антибіотики ефективні лише при бактеріальних інфекціях, їх призначення при ГРВІ та гострих кишкових вірусних інфекціях підвищує ризик виникнення побічних явищ та сприяє зростанню стійкості мікрофлори. Нині накопичено достатньо доказів того, що використання в ранньому дитячому віці антибіотиків може порушувати нормальний мікробний баланс у кишечнику та інших органах, впливаючи на виникнення у дитини практично довічних проблем зі здоров'ям, включаючи запальні захворювання кишечника, ожиріння, екзему та бронхіальну астму.


Як відомо, антибіотики вибірково пригнічують життєдіяльність окремих мікроорганізмів за збереження клітин організму людини. Спектр активності антибіотика тісно пов'язаний з їхньою виборчою дією на певних збудників. Розподіл антибіотиків на препарати широкого та вузького спектра дії є умовним, тому що відсутні критерії такого поділу.


У практиці доцільно розглядати антибіотики з погляду клінічної ефективності з органної локалізації інфекційного процесу.


Сучасні антибіотики є найчисленнішою групою лікарських засобів. Сьогодні використовується близько 30 різних груп антибіотиків, а кількість зареєстрованих препаратів наближається до 200. Усі антибіотики, незалежно від хімічної структури та механізму дії, поєднуються за низкою якостей.


Активність антибіотиків величина не стала, вона знижується з часом, що веде до формування так званої лікарської стійкості. Зниження чутливості до антибіотика неминуче біологічне явище, запобігти якому практично неможливо. Боротьба з цим набула глобальних масштабів. Нечутливі до антибіотика штами мікроорганізмів становлять небезпеку не лише для пацієнта, у якого вони виявлені, а й для інших людей. Серед дітей поширене носійство стрептококів (у дитячих садках до 70% пневмококів) стафілококів (серед дітей 4-6 років золотистий стафілокок зустрічається від 30 до 50%), гемофільної палички (близько 40% у дитячих колективах). Виділення з верхніх дихальних шляхів дітей-носіїв цих мікроорганізмів навіть на тлі ГРВІ не є приводом для курсу антибіотика. Лікар повинен переконатися протягом дитини бактеріальної інфекції на підставі таких маркерів як лейкоцитоз, рентгенологічні зміни, отоскопічна картина. Якщо антибіотик був призначений до отримання результатів обстеження, його необхідно скасувати відразу ж, як тільки з'ясується, що дитина переносить вірусну інфекцію. Заяви про необхідність продовження 5-7 денного курсу необґрунтованої антибактеріальної терапії з метою запобігання подальшій резистентності помилково.


Однією з складних проблем у сучасній практиці лікаря-педіатра є вибір дози антибіотика. Спиратися на передбачувані сучасні міжнародні керівництва не завжди виправдано через відмінності у спектрі чутливості мікроорганізмів і попередніх «медикаментозних переваг». Це відноситься, насамперед до терапії сечових інфекцій та гнійних отитів.


У педіатрії основним шляхом введення антибіотика є оральний як найменш травматичний для дитини. Уподобання віддають препаратам без цукру та барвників, що викликають алергічні реакції. Більш точно дозуються розчинні гранули та розчинні таблетки. Неприпустимо як мірні обсяги використовувати столове приладдя, так як чайні ложки не завжди вміщують 5 мл. В амбулаторній практиці введення антибіотика внутрішньом'язово не повинно застосовуватися, оскільки сучасні оральні форми антибіотиків за своєю біодоступністю не поступаються ін'єкційним формам.


Кратність введення, як і доза, повинна забезпечувати бактерицидну дію препарату в місці його застосування. Ще на початку 80-х років минулого століття було доведено, що підвищення разової дози антибіотика супроводжується посиленням переходу його в тканину, а значить і ефективністю дії.


Оптимальна тривалість терапії антибіотиком більшості інфекційних процесів було визначено експериментально, визначається часом, необхідна повної елімінації збудника чи його інактивації. Зазвичай при гострих процесах прийом антибіотика триває ще щонайменше 2 дні після нормалізації температури та лабораторних показників. У провідних наукових дослідженнях порівняно ефективності коротких і стандартних курсів антибактеріальної терапії легкої позалікарняної терапії у дітей від 2 місяців до 5 років було показано, що 3-денні курси антибактеріальної терапії так само ефективні, як і більша тривалість лікування.


Наприкінці, хочеться нагадати, що абсолютна більшість звернень до педіатра за лікарською допомогою зумовлені все ж таки гострими вірусними інфекціями, серед яких переважають інфекції верхніх дихальних шляхів. Будь-яке призначення антибіотика дитині має бути виправданим. У цьому мають допомогти лабораторні аналізи, уміння педіатра користуватися отоскопом та оцінювати загальний стан дитини.


За потреби, звертайтесь до наших лікарів і будьте здорові!

Ваш дитячий лікар

bottom of page