Мовлення дитини розвивається під впливом дорослих та навколишнього середовища і залежить від достатньої мовленнєвої практики, нормального соціального оточення, від виховання та навчання, які починаються з перших днів життя малюка. Формування правильної звуковимови – це складний та тривалий процес. Дитині необхідно навчитися сприймати звернене до неї мовлення, керувати своїми органами артикуляції та повноцінно спілкуватися. Безумовно, кожна дитина індивідуальна та її нормальний розвиток не обов'язково може відповідати загальноприйнятій віковій нормі мовленнєвого розвитку, але є ознаки, при яких слід звернутися до фахівця.
У віці до 3 років до логопеда потрібно звернутися обов'язково, якщо:
можливий спадковий фактор (хтось із батьків пізно заговорив чи має дефекти мовлення, слуху);
у малюка є проблеми зі слухом, зором;
дитячий хірург або стоматолог діагностував коротку вуздечку язика;
малюк старше року не розуміє звернену до нього промову; не виконує, на прохання дорослих, дій із предметами;
дитині поставлено діагноз іншими фахівцями, у якому порушено тонус артикуляційних чи інших скелетних м'язів (ДЦП та інших.);
діагностували затримку мовленнєвого розвитку або розумову відсталість;
дитина не говорить у два-три роки фразами, пропозиціями
Від 3 до 5 років, якщо дитина:
говорить нерозбірливо та незрозуміло для оточуючих;
переставляє місцями та «ковтає» склади, «з'їдає» закінчення;
постійно плутає відмінки;
погана пам'ять;
не в змозі складно описати картинку, побудувати послідовність дій;
багато звуків вимовляє м'яко (ніби сюсюкає) або, навпаки, твердо (наче говорить з акцентом);
вимовляє "р" на французький манер (грасує)
має порушення темпу, ритму мовлення (запинки, прискорення, уповільнення).
Після 6 років: присутнє порушення письма, читання. Логопедичні заняття для дітей мають великі можливості для своєчасного попередження та усунення мовленнєвих проблем. До хвороб, якими займається логопед, належать:
фонетико-фонематичне недорозвинення мовлення (порушення процесів формування вимови у дітей з різними мовленнєвими розладами через дефекти сприйняття та вимови фонем);
дислалія (порушення у вимові звуків);
дизартрія (порушення вимовної сторони мови, що виникає внаслідок органічного ураження центральної нервової системи);
ринолалія (порушення тембру голосу та звуковимови, обумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого апарату);
загальне недорозвинення мовлення (порушення формування всіх сторін мовлення (звуковий, лексико-граматичний, семантичний);
афазія (системне порушення мовлення, що виникає при органічних ураженнях мозку);
алалія (недорозвинення мовлення внаслідок пошкодження мовленнєвих зон кори головного мозку);
логоневроз (заїкання);
порушення голосу (дисфонія, фонастенія, афонія);
порушення письма, читання (дисграфія, дислексія).
Процес лікування індивідуальний, може зайняти від 1 місяця до року і більше (зі складними пацієнтами). Хворобу краще попередити, за допомогою ранньої діагностики (консультації), ніж її лікувати у старшому віці!
Будьте здорові!
Ваш дитячий лікар