
Кашель у дітей є однією із причин звернення до педіатра. Кашель є провідним симптомом бронхолегеневих захворювань. Кашель-це рефлекторна реакція, обумовлена подразненням переважно слизової оболонки дихальних шляхів і супроводжується мимовільними дихальними форсованими рухами. Фізіологічне значення кашлю полягає у очищенні дихальних шляхів від речовин, які у них ззовні (дим, пил, різні мікроорганізми, сторонні тіла, слиз та інших.). Найчастіше саме кашель є головним симптомом, на який звертають увагу батьки. Нерідко кашель – єдиний прояв захворювання. Тому не можна насамперед спрямовувати всі зусилля на усунення кашлю як симптому. Важливо зрозуміти його причину. Аналіз виду, характеру та тривалості кашлю, результати клініко-лабораторного, рентгенівського досліджень, визначення функції легень дають можливість встановити локалізацію та тип процесу, що зумовив кашель, та діагностувати патологію у дитини.
Кашель супроводжує багато захворювань, і не завжди пов'язані з патологією органів дихання. Тому в кожному окремому випадку потрібна точна диференціальна діагностика, що й визначить адекватність терапії. Захворювань, при яких виникає кашель, безліч:
інфекції верхніх дихальних шляхів;
запальний процес у носоглотці, що найчастіше викликає непродуктивний кашель. Найчастіше з'являється кашель уночі чи вранці у вигляді 2-3 кашлевих поштовхів, що зумовлено надходженням секрету в горлянку.
бронхоспазм (при бронхіальній астмі, обструктивному бронхіті, гострому та хронічному);
бронхогенна пухлина;
сторонні тіла (аспірація їжі, молока тощо);
шлунково-кишковий рефлюкс із аспірацією;
лівошлуночкова серцева недостатність;
прийом деяких ліків;
Наступна важлива характеристика кашлю-його звучання. Характер звуку (гучність, частота, сторонні шуми) кашлю залежить від його причини, локалізації патологічних змін, виду та кількості запального секрету, а також від розмірів звукопровідних шляхів, які з віком змінюються. Коли кашель виникає внаслідок патологічного процесу у верхніх дихальних шляхах, то він звучить більш дзвінко (фарингеальний кашель) оскільки не резонує груди, і він відрізняється цим від глибокого, звучного трахеобронхіального кашлю. При крупі відзначається характерний кашель, що гавкає, при звуженні трахеї або головних бронхів-бітональний або металево звучить кашель, що виникає при резонансі блокованих ділянок.
Кашель поділяють на гострий (до 3 тижнів); Хронічний (понад 8 тижнів)
Виражений і тривалий кашель суттєво знижує якість життя дитини, її сон, активність.
При сухому, непродуктивному кашлі рекомендуються такі заходи: показаний постільний режим, в оточенні дитини не повинно бути сторонніх запахів, у тому числі тютюну, хімічних запахів. Можна зробити зігріваючий компрес на ділянку грудної клітки; після компресу дитини слід тепло одягнути, рекомендується пити більше теплої рідини (чай, молоко, негазовані лужні мінеральні води); дієта повинна включати рідкі каші, картопляне пюре з молоком. З дієти повинні бути виключені прянощі та всі дратівливі продукти.
Протикашльові препарати центральної дії пригнічують кашльовий рефлекс за рахунок пригнічуючого впливу на кашльовий центр довгастого мозку або пов'язані з ним вищі нервові центри. Засоби центральної дії поділяються на наркотичні (кодеїн, етилморфін, морфін) та ненаркотичні (глауцин, окселадин, бутамірат). У педіатричній практиці використати наркотичні протикашльові препарати центральної дії не рекомендується.
З лікарських трав ефективні: настій із трави мати–й–мачухи від кашлю; грудні збори трав від кашлю. Болючий кашель можна полегшити з додаванням у трав'яні збори: аїр, звіробій, кмин, чебрець, кору верби, бруньки сосни.
Таким чином, терапію кашлю у дітей необхідно проводити в кожному конкретному випадку з урахуванням клінічних особливостей перебігу захворювання, а програму терапії синдрому кашлю потрібно будувати строго індивідуально з урахуванням клінічних особливостей захворювання, функцій мукоциліарного апарату та фармакологічних властивостей протикашльового засобу, що використовується.
Ваш дитячий лікар