Головний біль у дітей зустрічаються часто, особливо в підлітковому віці. Перші скарги з'являються, як правило, у віці 5-7 років, коли дитина здатна описати свої болючі відчуття. Якщо ж головний біль з'являється в більш ранньому віці, то скарги, в цілому, будуть відсутні, а порушуватиметься поведінка дитини.
Головні болі поділяють на первинні та вторинні. Первинні болі – ті, які пов'язані з будь-яким захворюванням та його прикладом служать мігрень і біль напруги. Вторинний головний біль є наслідком захворювання ЦНС або будь-якої соматичної патології. Так, внутрішньочерепний тиск, затяжний риносинусит, травма голови можуть бути причинами вторинного головного болю. Головні болі можуть виникати у дітей та при гострих станах, які пов'язані з загрозливими для здоров'я станами – інфекції (менінгіт, енцефаліт), інсульт, гостре підвищення внутрішньочерепного тиску при гідроцефалії, новоутворення.
Частим головним болем, який широко поширений серед дітей та підлітків є головний біль напруги (ГБН). У хлопчиків такий біль зустрічається дещо частіше, ніж у дівчаток і виявляється майже у 80% випадків. ГБН проявляється двостороннім характером болю, що стискає або давить, тривалістю від хвилин до декількох днів. Супроводжується світло-і звукобоязню, але не супроводжується блюванням.
Факторами, які провокують ГБН є втома, тривале перебування біля комп'ютера, стреси, порушення сну, які часто зустрічаються у дитячому та підлітковому віці. Залежно від частоти нападів ГБН поділяються на такі варіанти: нечасті епізодичні болі (менше 1 разу на місяць, за наявності не менше 10 раніше перенесених епізодів), часті епізодичні (більше одного, але не більше 15 разів на місяць), хронічні (більше 15 щомісяця протягом понад 3 місяців).
Згідно з діагностичними критеріями, ГБН не посилюється від рутинного фізичного навантаження, інтенсивність її зазвичай слабка або помірна. Тим часом клінічні прояви ГБН у дітей та підлітків можуть мати індивідуальні особливості. У більшості випадків, болі бувають двосторонніми і давлять, можуть посилюватися від фізичного навантаження, іноді супроводжуються нудотою, фотофобією. На відміну від дорослих, тривалість нападів при ГБН може становити як 5-30 хвилин, і більше 48 годин. Для дітей із ГБН характерні важке засинання, тривожність, схильність до депресії, іпохондричний синдром (фіксація на своїх больових відчуттях), пасивність та зниження прагнення подолання труднощів.
Однією з форм первинного головного болю є мігрень. Діагностика простої мігрені (приступи без аури) визначається такими критеріями: до 5 нападів, тривалістю від кількох годин до 3 діб, одностороннім характером болю, відчуттями пульсації, посиленням болю при фізичному навантаженні. У дитини, яку підозрюю мігрень важливо виключити пухлини головного мозку, нейрофіброматоз, системний червоний вовчак. Для двох останніх захворювань характерні шкірні прояви, що легко розпізнаються. Обов'язково вимірюють дитині артеріальний тиск, проводять стоматологічне обстеження для виявлення порушень прикусу, карієсних зубів, дисфункції скронево-щелепного суглоба. Неврологічний статус дитини при мігрені немає вогнищевих порушень. Мігрень маніфестує, як правило, у віці 10 років та старше. За даними наукових досліджень, деякі види їжі провокують напади мігрені, серед таких – копчене м'ясо, мариновані продукти, кофеїн, що містять напої, цитрусові, шоколад. Передбачається, що мігрень та епілепсія є порушеннями взаємопов'язаними. Це підтверджується сімейним анамнезом, високою ймовірністю розвитку мігрені у пацієнтів з мігренню, характерною специфічною ЕЕГ-картиною в обох груп хворих дітей.
Обстеження дітей з головним болем обов'язково включає електронейрофізіологічні дослідження, за яких у більшості випадків виявляють неспецифічні зміни. Такі порушення часто розглядаються як ознаки пароксизмальності або епілептизації головного мозку, але насправді вони свідчать лише про нестабільність регуляторних процесів та швидке виснаження резервних компенсаторних механізмів організму дитини.
Лікування дітей з первинним головним болем обов'язково включає психотерапію, відпочинок, помірне фізичне навантаження. Доцільно поєднувати такі методи з медикаментозною терапією. І немедикаментозні підходи, і лікарська терапія у дітей обов'язково вимагають професійного підходу і головним у цьому питанні є виключення вторинних причин патології, що потребує звернення дитини до лікаря у разі скарг на появу головного болю.
Ваш дитячий лікар