Одним із найпоширеніших станів у дітей є дефіцит заліза. У медичній практиці розрізняють два залізодефіцитні стани: анемія та латентний дефіцит заліза. Латентний дефіцит заліза визначається як функціональний розлад і часто зустрічається як серед дітей раннього віку, так і підлітків. В останні десятиліття, згідно зі світовими статистичними даними, поширеність дефіциту заліза в популяції не знижується, а в деяких країнах має тенденцію до зростання.
Основною причиною дефіциту даного мікроелемента є нестача його в харчуванні. Існують інші чинники розвитку залізодефіцитної анемії. У дітей раннього віку стан дефіциту заліза обумовлений віковими особливостями обміну речовин та незбалансованим харчуванням. У підлітків найбільш значущими є різкі зміни в харчуванні з обмеженням кількості їжі, кровотечі, у тому числі носові та ювенільні (у дівчаток), захворювання шлунково-кишкового тракту. У більшості дітей симптоми латентного дефіциту заліза є випадковою знахідкою, а симптоми захворювання проявляються загальними розладами: швидкою стомлюваністю, млявістю, зниженням уваги, негативізмом, депресивним станом.
Дефіцит заліза призводить до появи так званого сидеропенічного стану: зміни нігтів, їх смугастість і ламкість, сухість шкіри, м'язова стомлюваність.
Дефіцит заліза призводить до порушення імунітету дитини, розвитку частих респіраторних та кишкових симптомів. У діагностиці анемії у підлітків економічно розвинених країнах використовуються такі показники: у дівчаток гемоглобін нижче 120 г/л, в юнаків нижче 130 г/л.
Діагностика залізодефіцитної анемії проста і заснована на змінах у загальному аналізі крові, еритроцитарних індексах та біохімічних показниках. У загальному аналізі крові знижується рівень гемоглобіну, кольоровий показник, збільшується ШОЕ залежно від рівня гемоглобіну. Лейкоцитарна формула та кількість тромбоцитів не змінюються. Характерними є показники червоної крові під час використання автоматичних лічильників клітин крові. Такими показниками для залізодефіцитної анемії є: MCV (середній обсяг еритроциту), МСНС (середня концентрація гемоглобіну в еритроциті), МСТ (вміст гемоглобіну в еритроциті). Важливою перевагою таких показників є діагностика анемії: при дефіциті фолієвої кислоти та вітаміну В12 показник MCV буде більше 110-120 фл (макроцитоз еритроцитів), що виключає залізодефіцитний стан, при якому цей показник буде знижений (мікроцитоз еритроцитів). Біохімічні показники є одними із важливих у діагностиці залізодефіцитного стану. Так сироваткове залізо, залізозв'язуюча здатність сироватки крові, насичення трансферину залізом та сироватковий трансферин – це основні показники насичення організму залізом.
У лікуванні залізодефіцитної анемії використовують препарати заліза. Терапевтичною помилкою є застосування лише дієтотерапії чи лікування першому етапі парентеральними формами препаратів заліза. Вибір препарату заліза дуже важливий у педіатрії через тривале його застосування, коли необхідно враховувати стан кишечника дитини та супутню патологію. Часто застосування заліза викликає діарею, запор, нудоту, дискомфорт у кишечнику. В останні роки одними з високоефективних та безпечних препаратів щодо побічних явищ є препарати заліза на основі гідроксидполімальтозного комплексу. На відміну від сольових (іонних препаратів заліза) неіонні гідороксиполімальтозні комплекси мають меншу частоту побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту. Дози та тривалість терапії залежать від ступеня тяжкості анемії. Критерієм визначення терміну терапії анемії є рівень сироваткового феритину. Вміння педіатра підібрати препарат заліза з урахуванням ефективності та переносимості препарату, а також особливостей дитини є важливим щодо лікування залізодефіцитної анемії.
Ваш дитячий лікар