Застосування вакцин є ефективним способом управління та боротьби з інфекційними захворюваннями. У світі існують міжнародні та національні програми імунопрофілактики, які визначають терміни, кратність та методи введення вакцин. Вакцинопрофілактика дозволяє не лише знизити захворюваність, а й попередити велику кількість смертельних випадків та інвалідність населення. Прикладом може бути вакцинація поліомієліту, хвороби, яка ще 1980-х роках призводила щорічно до інвалідності тисячі людей, а нині такі випадки практично не трапляються. Сьогодні розробляються десятки нових вакцин від різних інфекцій, багато з них малоефективні, а за багатьма прогнозується висока ефективність та успіх.
Основна схема імунізації у країні називається вакцинальним календарем. Календар визначає які вакцини, у які терміни і з якою частотою необхідно застосовувати для їхньої найбільшої ефективності. У різних країнах календарі вакцинації можуть відрізнятися, що з різними чинниками, найбільш значущими серед яких є активність інфекції у регіоні та економічна доступність препаратів.
Щодо вакцин, що застосовуються у дитячому віці, у них відбулися багато змін за останні десятиліття. Так, наприклад, сьогодні можна почути, що батьки бояться кашлюкового компонента. Справді, багато років застосовувалася вакцина АКДС, яка містила цілоклітинний кашлюковий компонент. Наявність його призводила до високої реактогенності вакцини, тобто частих поствакцинальних реакцій та ускладнень. Сучасні вакцини АКДС виготовляються з ацелюлярним коклющним компонентом, які не поступаються попереднім вакцинам з вироблення імунітету і є низькореактогенними.
Для України залишається актуальною проблема захворюваності на кір, епідемічний паротит та краснуху, рівень захворюваності на них є високим і підвищується серед дорослішого населення. Завдяки наявності ефективних вакцин, дані інфекції давно є керованими. В Україні широко застосовуються трикомпонентні вакцини. На жаль, існує проблема моновакцин для ревакцинації тих дітей, які перехворіли, наприклад, двома інфекціями із зазначених трьох.
Одним із найпоширеніших інфекційних захворювань є вітряна віспа. Існує думка, серед батьків, що краще захворіти на інфекцію, ніж її щепити. Слід зазначити, що в останні роки з'являються повідомлення про тяжку течію та ускладнення вітряної віспи. Але важливішим є те, що вакцинація вітряною віспою в дитячому віці є одночасно профілактикою лишаю, що оперізує, – поширеного захворювання у дорослих, яке викликається тим же збудником, що і вітряна віспа. В Україні є вакцина проти вітряної віспи, проводити можна з 12-15 місячного віку.
Одним із спірних серед батьків питань залишається профілактика гепатиту В. Багато хто сумнівається у необхідності вакцинації і не наважується її робити. Слід знати, що Україна належить до регіону із середнім рівнем поширення гепатиту В, а профілактика гепатиту В в економічно розвинених країнах дозволила в десятки разів скоротити захворюваність. Вакцини для профілактики гепатиту В є високоімуногенними та низькореактогенними препаратами. Вакцинувати ними можна у будь-якому віці, існують групи населення високого ризику інфікування вірусом В, які підлягають обов'язковій вакцинації.
Багато вакцин поки що не входять до календаря обов'язкових щеплень в Україні. Однак, в економічно розвинених країнах питома вага комбінованих вакцин зростає, більш розширений спектр інфекцій, що прищеплюються. Хотілося б сподіватися, що батьки виважено вирішуватимуть питання вакцинації дитини, а інформацію про щеплення та реакції на них черпатимуть з офіційних джерел та спільно з педіатром.
Ваш дитячий лікар