Лямбліоз – кишкова інвазія з переважним ураженням тонкої кишки, що викликається у людини паразитом, лямблією кишкової Lamblia intestinalis (Cинонім: Gardia intestinalis).
Джерелом зараження є хворі люди або паразитоносії. В організмі людини лямблії розмножуються у величезній кількості, що виділяються у випорожнення.
Lamblia intestinalis виявляють у дітей молодшого віку у кілька разів частіше, ніж у дорослих. Механізм зараження - фекально-оральний, факторами передачі є вода, їжа, іграшки, предмети побуту, забруднені руки.
Лямбліоз у дітей зустрічається повсюдно. У більшості людей лямбліоз має безсимптомний перебіг або супроводжується лише дисфункцією кишківника. За клінічними проявами виділяють типові форми: з ураженням травної системи, з переважним ураженням інших органів та систем (алергічні та шкірні прояви, анемічний синдром, астеноневротичний синдром), та атиппічні її форми (носійство, стертий лямбліоз).
За тривалістю захворювання виділяють гострий період (протягом хвороби до 1 місяця), догострий (від 1 до 3 місяців), хронічний (більше 3-х місяців).
Діагностика лямбліозу, особливо у дітей, значно утруднена у зв'язку з відсутністю специфічної симптоматики, а саме захворювання або нашарується на інші, або всі клінічні прояви цієї інфекції пояснюються іншими причинами.
Показаннями до обов'язкового обстеження на лямбліоз є:
1) неоформлені чи рідкі випорожнення незрозумілої етіології
2) хронічні захворювання ШКТ
3) тривала нудота, порушення харчування
4) пригнічений настрій, депресія, особливо у поєднанні з кишковими проявами
5) алергічні прояви шкіри, алергії невстановленої причини, обструктивні бронхіти
6) тривалий підйом температури неясної причини
7) контакт з хворим або носієм лямбліозу
Основні методи діагностики лямбліозу включають:
1) виявлення цист лямблій у калі.
Слід зазначити, що цей метод значною мірою суб'єктивний, залежить від правильності проведення всіх етапів дослідження (важливість доставки калу «теплим», правильність приготування препарату для мікроскопії, можливість цист лямблій в умовах in vitro змінювати свою форму)
Велике значення має і те, що виділяються цисти із зараженого кишечника не щодня, інтервал у їх виділенні становить 8-14 днів. Рекомендується, як правило, повторна мікроскопія випорожнення дитини. Важливо знати, що при призначенні жовчогінних та протилямбліозних препаратів цисти виявляються значно частіше.
2) виявлення нуклеїнових кислот лямблій у калі методом ПЛР
3) виявлення антигенів лямблій у калі методом ІФА
За даними літератури, імунологічні методи мають високу чутливість і специфічність. Однак, поки патогенні властивості паразиту недостатньо вивчені, зокрема не ідентифіковані лямбліозні токсини, видається передчасним покладатися в діагностиці лямбліозу тільки на результати імунологічного дослідження.
Основою лікування лямбліозу є застосування специфічних препаратів із протилямбліозною дією. На жаль, сьогодні лікування лямбліозу залишається важким завданням, оскільки ефективність застосування традиційних лікарських засобів при лямбліозі дуже низька. Це пов'язано зі швидким розвитком лікарської стійкості паразиту навіть при одноразовому застосуванні препарату, особливо, якщо ліки застосовувалися в низьких дозах для паразиту.
При призначенні антилямбліозних препаратів слід пам'ятати, що терапія цієї інфекції має на меті не стільки повне виведення лямблій з кишечника, скільки зменшення клінічних проявів інтоксикаційного, шлунково-кишкового та алергічного синдромів.
Стартовою терапією в лікуванні є препарати ніфурателя, метронідазолу, фуразолідону, Saccharomyces boulardii, альбендазолу.
Слід пам'ятати, що при призначенні медикаментозних препаратів, ефективних щодо Lamblia intestinalis, таких як метронідазол та фуразолідон, на другий-третій день лікування може настати погіршення самопочуття дитини у вигляді нудоти, блювання, свербежу, висипань на шкірі. Під впливом лікування продукти масивного розпаду паразиту всмоктуються в кров і спричиняють посилення інтоксикації та сенсибілізації організму. Для зменшення таких проявів протягом курсу лікування рекомендується проводити тюбажі з осмотичними проносними – 25–30% розчином сульфату магнію, сорбітом, ксилітом у дітей віком від 5–7 років.
Обов'язковим етапом лікування хронічного лямбліозу після застосування протилямбліозних препаратів є призначення гепатопротекторів, жовчогінних та десенсибілізуючих препаратів, пребіотиків, полівітамінів та фітопрепаратів з регенеруючою, епітелізуючою, протизапальною, жовчогінною та обволікаючою. У літній період показана курортотерапія: морські купання, сонячні та повітряні ванни. Після лікування лямбліозу діти повинні перебувати під наглядом та при повторній появі симптомів захворювання отримувати протирецидивні курси лікування.
Ваш дитячий лікар.
Comentarios